ІСТОРІЯ
М'який шлях

Японський спортсмен, творець дзюдо – першого японського бойового мистецтва, яке здобуло широке міжнародне визнання та першого, що стало офіційним олімпійським видом спорту. Він народився 28 жовтня 1860 року в Мікаге, в регіоні Кобе. У 1871 році родина Дзігоро переїхала до Токіо. У дитинстві Дзігоро був слабкою та хворобливою дитиною. Незважаючи на поради лікарів, Кано вирішив щось зробити, щоб покращити своє здоров'я та одночасно навчитися захищатися. У віці 18 років він почав тренуватися в школі дзюдзюцу Тендзін Сін'йо-рю Фукуди Хачіносуке. Тендзін Сін'йо-рю – це м'яке бойове мистецтво, яке більше підкреслює гармонію, ніж бій, але водночас включає техніку кидків. У 1882 році він створив Кодокан дзюдо.
Професор Джігоро Кано
1860 – 1932 · засновник дзюдо
Японський спортсмен, творець дзюдо – першого японського бойового мистецтва, яке здобуло широке міжнародне визнання та першого, що стало офіційним олімпійським видом спорту. Він народився 28 жовтня 1860 року в Мікаге, в регіоні Кобе. У 1871 році родина Дзігоро переїхала до Токіо. У дитинстві Дзігоро був слабкою та хворобливою дитиною. Незважаючи на поради лікарів, Кано вирішив щось зробити, щоб покращити своє здоров'я та одночасно навчитися захищатися. У віці 18 років він почав тренуватися в школі дзюдзюцу Тендзін Сін'йо-рю Фукуди Хачіносуке. Тендзін Сін'йо-рю – це м'яке бойове мистецтво, яке більше підкреслює гармонію, ніж бій, але водночас включає техніку кидків. У 1882 році він створив Кодокан дзюдо.
У 1964 році дзюдо увійшло до програми Олімпійських ігор і швидко здобуло популярність. Таким чином, воно стало одночасно видом спорту та бойовим мистецтвом, що дозволило йому користуватися привілеями спортивних міністерств та олімпійських комітетів кожної країни та водночас мати за основу східну мудрість, закладену у філософії та етикеті бойових мистецтв.
Дзюдо наразі є одним із найпопулярніших видів спорту в Європі. В Англії престижний Кембриджський університет має клуб дзюдо. У Нідерландах дзюдо включено до програми середньої школи, а першим чемпіоном Європи з дзюдо був голландець. У Франції це другий за популярністю вид спорту після футболу, і в ньому зареєстровано понад 800 000 спортсменів різного віку. У Німеччині чемпіонат з дзюдо організовано за подібністю до футбольної ліги. Таким чином, ми можемо перерахувати всі країни Європи, включаючи Республіку Косово, яка має свого чемпіона світу.
На кожних великих змаганнях конкуренція жорстка, проте завдяки характеру та організації дзюдо будь-яка країна може знайти місце серед найкращих. Причина, чому дзюдо настільки розвинене та знайшло місце в суспільствах як розвинених, так і країн, що розвиваються, полягає не лише в його включенні до олімпійської програми, а й у філософії та етикеті бойового мистецтва та його якостях як системи фізичного виховання, які спонукають мільйони людей практикувати його.
ПРАКТИКА
Як тренуватися і що це дає
Як практикують дзюдо?
Як система фізичного виховання дзюдо має дві основні форми практики – ката і рандорі. Ката практикують як форму, і це система заздалегідь визначених рухів, що допомагає опанувати основи атаки й захисту.
Крім захватів і кидків, які відпрацьовують у рандорі, ката містить і різні удари руками та ногами. Удари є в ката, бо лише там усі дії заздалегідь узгоджені партнерами і кожен знає, що зробить інший.
Рандорі означає вільну практику. Партнери розбиваються на пари й змагаються, як у справжньому поєдинку. Можна кидати, утримувати, застосовувати задушливі й больові прийоми, але не можна завдавати ударів чи використовувати техніки, які застосовувалися б у справжній бійці. Основна умова рандорі – партнери стежать, щоб не травмувати одне одного, і дотримуються етикету дзюдо, щоб отримати максимальну користь від цього методу тренування.
Якщо мета – опанувати техніки атаки й захисту, досить зосередитися на їх правильному виконанні. Водночас рандорі – це фізичне навантаження, що залучає всі частини тіла, і, на відміну від різних видів гімнастики, рухи в ньому цілеспрямовані й виконуються із захопленням.
Ката і рандорі – форми як фізичного, так і розумового тренування, але з двох рандорі ефективніше. У рандорі треба шукати й знаходити слабкі місця суперника та бути готовим атакувати всіма доступними силами в мить, коли з'являється нагода, – але не порушуючи правил дзюдо.
Яку користь приносить дзюдо?
Практика рандорі робить учнів сумлінними, щирими, уважними, обережними й терплячими. Водночас вона вчить оцінювати ситуацію, швидко ухвалювати рішення й негайно діяти – в атаці чи в захисті. У рандорі немає місця ваганням.
У рандорі ніколи не знаєш, яку техніку застосує суперник, тому треба постійно бути напоготові. Ця пильність стає другою натурою того, хто займається. Людина стає врівноваженою і набуває впевненості у своїх силах, розуміючи, що може впоратися з будь-якою ситуацією.
Зміцнюються увага, спостережливість і уява, природно розширюється здатність міркувати й оцінювати. Усе це корисно не лише в залі, а й у повсякденному житті. Практикувати рандорі – означає досліджувати складні психофізичні стосунки між суперниками, і з цього дослідження можна винести сотні цінних уроків.
У рандорі ми вчимося застосовувати принцип максимальної ефективності, навіть коли могли б легко перемогти суперника силою. Справді, набагато вражаюче перемогти суперника правильно виконаною технікою, ніж грубою силою. Цей урок слушний і в повсякденному житті: учні розуміють, що переконання, засноване на ясній логіці, ефективніше за примус.
Ще один принцип рандорі – використовувати рівно стільки сили, скільки потрібно, не більше й не менше. Усі ми знаємо людей, які не досягли мети, бо неправильно оцінили необхідні зусилля. З одного боку – ті, хто так і не доходить до мети, з іншого – ті, хто не знає, коли зупинитися. Це лише кілька прикладів користі, яку рандорі може принести розумовому вихованню молоді.
СЕНСЕЙ
Слова нашого вчителя

Сенсей Свилен Скерлев
Він є співзасновником і головним викладачем Шун Додзьо , інструктором з дзюдо в Національній спортивній академії, 4-м даном Кодокан дзюдо, багаторазовим чемпіоном Болгарії з дзюдо та самбо, призером Кубків світу та Європи, спеціалістом, який спеціалізувався в Японії.
«Спорт, і дзюдо зокрема, є не лише незамінним освітнім елементом у системі освіти, але й важливим для добробуту нації. Я наведу три з незліченних прикладів того, як це відбувається в залі дзюдо».
1. Праця та наполегливість
Діти швидко розуміють, що ніхто не може замінити їх, коли справи йдуть скрутно. Ви не можете копіювати, ваші батьки не можуть вам допомогти, дорогий телефон і гарний одяг не підходять. Щоб досягти успіху та бути поважаним, ви повинні покладатися на себе та наполегливо працювати.
2. Толерантність
Часто, коли хтось просувається вперед і почувається сильним, він стає зарозумілим і починає погано поводитися з іншими. Однак дуже скоро хтось дає йому хороший урок. Тоді хлопці та дівчата розуміють, що людина опиняється в різних ситуаціях і повинна добре поводитися з іншими – так, як вона хоче, щоб поводилися з нею.
3. Відповідальність та спільне використання
Ставши членами команд, які беруть участь у змаганнях, молоді люди розуміють, що особистий та колективний успіх залежить від гарної командної роботи, і що часто доводиться ігнорувати особисті бажання.
